Заплітають коси в павутинні роси,
Теплом огортає все навкруг живе,
Тихо сьогодення додає натхнення
Синє, синє небо зваблює тебе.
І хіба байдуже, незнайомий друже,
Можна в таку пору пізнавати світ ?
Коли благо діє, коли промінь сіє
Життєдайну силу для прийдешніх літ …
Думка розбиває окови буденні,
Суєта зникає, - суєта-суєт.
Журавель кружляє в високому небі,
Ах ! , - жаль не пізнати нам з вами секрет
Життя круговерті, - для чого все є ?!
Одні у безмежному космосі чорному,
Немає життя більш, неповторне твоє.
З планетою разом, як в теплому коконі,
Мандруємо Всесвітом, - тож відчуймо своє
На дивній планеті не існування,
А незбагненне, чарівне пізнання ...
Нам розум дано, щоби думали ми
Для чого ж створили нас з вами людьми ?
31.07.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354261
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2012
автор: Олекса Терен