Та все ж я вибачу тобі, тепер пробачу
За нелюбов чи за любові недостачу,
І за недбалість у стосунках (нестосунках?),
Бо вже заплуталася я в отих рахунках.
А я пробачила тобі слова нестиглі,
Як в перукарні лишнє пасмо, їх відстригла.
Я зрозуміла – несвобода – не дорога.
Нащо ж за гратами я скніла стільки років?
У кожного в житті бувають біль і втрата.
Та щастя віднайде завжди десь адресата.
І хай роки зцвіли – все пройдено й прожито.
Та як же радісно побачить в полі жито.
Є нагорода – діти, сонце, вітер, гори.
І забуваєш з ними всі оті докори.
А нелюбов зайшла, - то, певно, заблукала,
Засохла без води, як ніжна квітка кала.
Та в серці й інші розцвітуть прекрасні квіти.
Знайди й ти спокій і любов, яку згубив ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2012
автор: Ліоліна