Вона була така,
Така як КАВА.
А доля її гірка-
То мабуть все, що було в Ній від кави.Чи то ні..? Ні.Бо ж і у тій гіркоті весь сенс. Каву люблять. Її мабуть теж.Але меншість. Бо більшість любить чай.
-Що в Ній від кави такого, що можна розказати..?
Кава росте на кущах. То Вона той кущ. Зелений. Зелений. Зелений - то життя.
-То вона є життя?
Якщо Бог є Любов, а Вона є Життя, то це надто голосно сказано, то вже крикнуто, а тому ріже вуха, а тому так не є. Вона любла своє життя, як кава кущ, на якому виросла.
-То що іще в Ній кавового?? Запах, що зводить з розуму, колір шкіри, як у смажених зерен? Чи ,може, як у не смажених?
Ні.. Як і каві, Їй було затишно у Львові. Якби могла, то жила б по трохи у кожній з львівських кав"ярень, була б чиїмось ранковим звичаєм.. Львів-дім, хоч була там неповних триччі. Бо один проїздом.
-То мабуть ще бадьора, як почуття після філіжанки міцної кави?
Ні, сказати навіть нудна..З Нею добре засинати. Я засинаю, випивши кави. Вона не міцна і не розбавлена. Вона якраз. А ще пахне, як кава з молоком, і плечі, загорілі літом, кольору кави з молоком..
-Тю...ото й все? І хочеш сказати, Вона як КАВА??
Вона різна, різна, як кава. З солодинкою, з кислинкою, з прянощами, тепла, гаряча, свіжа, справжня, непередбачувана.. І ще, Її не замінити дешевою, розчинною, бо відразу відчуєш яскраву різницю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353684
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2012
автор: Дивна Еліс