Ти знову палиш свою звичну цигарку
Одну за одною…ти вбиваєш свій час.
Ти знову п’єш каву холодного ранку
Дешеву й огидну, немов власне життя.
Ти знову ідеш без думок, без натхнення,
В своє сіре, нестерпне й вороже буття.
Ти знову руйнуєш своє існування.
Та іржавим ножем затираєш ім’я.
Ти вдираєшся в серце своєю зимою,
Навіть коли за вікном давно вже весна.
Не знаєш, не віриш і справді не хочеш
Склеїти мрії із розбитого скла…
Приходиш додому і знову цигарку
Одну за одною…і не видно кінця.
Ти знову п’єш каву холодного ранку
Дешеву й огидну, немов власне життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353675
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2012
автор: Жабокрик