у квартирі був хтось,
усією своєю мімікою він без зусиль ґвалтував вашу свідомість,
навіжено оголюючи моторошні ікла.
мене було накурено
до стану, коли кістки перетворюються у рідкий розчин і гойдаються перед випаровуванням.
з кімнати тхнуло аристократичним пилом, зламаними трубами, травою і котячою парашою.
зустрічати тіні я могла лише НЕкліпанням розмитих і втоплених у дурмані очей.
мене було накурено
до стану гімна, коли годинники перетворюються у проституток і трахають стіни.
вікна були зачинені, хтось кайфував від всього цього сморіду,
на підлозі розстікалося вино
я нагадувала труп у калюжі крові.
мене було накурено
до стану, коли вимикаються внутрішні рецептори і не спрацьовують ніякі рефлекси,
до стану, коли телефонні дзвінки перетворюються у зламаний магнітофон
/-//-/-/-ТРІСК-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/--/-/-/-/-/-/
ти снуєш сусідніми вулицями, а потім кисень із твоїх легень тисне між ключиць тендітного втілення жіночності, що впивається нігтями у спину,
тиск зсередини підвищується до того, що записавши це на спеціальну машину, почнуть луснути барабанні перетинки
/-/-/-/-/-/---/ТРІСК/-/-/-/-/-/-/-
мене було накурено
я була трава.
дурман, названий твоїм ім'ям
хтось помітив, як купа снодійного, немов пісок, сипала/валила з мого спітнілого одягу,
здається,
карману,
,
,
,
я була трава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353420
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: скло вітрин