*

Не  впасти  лицем  в  багно,  не  зірватись  з  земної  осі,
Не  забути  латаних  відчаєм,  знаних  аж  до  оскоми.
Лиш  деякі  все  одно  прагнуть  бути  такими,  як  всі.
З  нами  якось  по-іншому.  Нам  лишилось  збагнути  хто  ми.

Знайти  розпорошене,  знести  данину  Землі,
Вмитися  тишею,  зліпити  із  крові  й  поту.
Або  гостем  непрошеним  раптом  піти  на  зліт,
Щоб  зробитися  ближчим  до  розуміння  хто  ти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353361
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: ІлюзіЯ