І знову дванадцять

І  знову  дванадцять,
Я  знову  одна.
Здається  лиш  мить..
І  опущусь  до  дна!

Так  тихо  ,  так  сумно,
І  чути  лиш  дощ  .
Кажуть  не  розумно,
Може  й  справді?А  що  ж.

Тихенько  шепочу:
"Ти  сильна  ,зберись!"
А  серце:"побачити  хочу"
Кричу  зупинись!!

Вже  перша  настала,
І  всі  напевно  вже  сплать
"А  може  я  й  не  кохала"-
Гордість  і  сила  кричать.

А  серце  благає:
"До  нього  вернись!"
Воно  напевно  не  знає,
Яку  біль  відчувала  колись..

Вже  третя.
Годинник  ледь-ледь  цокотить.
Хочиться  забути  почуття  ,
Про  тебе  забути  лиш  на  мить.

Сижу  склавши  руки  ,
Тримтячи-мовчу.
А  серце  відчуває  страшні  муки.
Я  мовчки  від  болю  кричу.

Що  робити  незнаю,
Вже  ніби  забула  ,
Та  біль  відчуваю.
І  розумію  ,  що  дурною  була.

На  годинику  п'ята,
Вже  ранок  настає  .
Постіль  навіть  не  зім'ята,
Хоч  вже  скоро  шість  проб'є

А  я  далі  в  думках,
Не  можу  заснути.
Все  в  твоїх  руках,
Хочу  тебе  повернути.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353075
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: РебекА