В мені сидить щось нелогічно-сильне
важке і темне,
дике і срашне,
і тягнучи мене на дно підпільне,
останнім словом на рельність підштовхне.
Вхопившись за краєць
лиш лівою рукою
кричу і плачу,
голосно молюсь
Що сталось?! Хто мене віддав без бою?!
Чому не сказано було, що завтра - помилюсь?
Не буду більш хандрить і дратуватись,
не буде більш хвороб-температур,
ніяких бід,
ніякого вагання...
лиш
н і ж н о
п о ш е п к и
п у р п у р...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353036
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: So.Nata