Уставайте з могил браття,
Рідні козаченьки!
Поздирайте старе шмаття
З України-Неньки!
Бо вона слабка та бідна,
Рани не гояться.
Долі кращої всеж гідна
Та діти бояться.
Чи бояться, чи не хочуть –
Волю не цінують.
Про недолю лиш белькочуть
Й на жидів працюють.
Панське поле засівають,
Як Кобзар пророчив.
І на Бога нарікають,
Що їх так зурочив.
Землю свою всю віддали
Ворогу-катюзі.
І себе уже продали,
Терплять у напрузі.
Мужик душу пропиває,
Плює на родину.
Матір рідна убиває
В животі дитину.
Чи за це ви помирали,
За таке боролись?
Ворогів колись карали –
Тепер розкололись.
Підніміться, браття рідні,
До тяжкого бою!
Освятивши мечі срібні
І всю свою зброю.
І вставайте, не чекайте –
Годі вже вам спати!
Все палити починайте
Від крайньої хати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352914
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 25.07.2012
автор: Бойчук Ігор