Як Петрарка й Шекспір, шо писали нетлінні сонети,
Як Сікорський, знайшовши в повітрі усю свою суть,
Хтось за давністю літ уже канув в глибокую Лету,
Але справи його і донині із нами живуть!
Що залишать по собі сучасне й нове покоління?
Аморальність вбиває в людині культурне єство!
Ми не знаємо, навіть, чийого нащадки коріння,
Ми зробили із хтивості й підлості вже божество.
Озирніться навколо! Хіба ми такого хотіли?
Вже не радує погляд в майбутнє, як було колись!
В наших душах зіяють великі озонові діри.
Справжність, мужність та чесність давно уже перевелись!
Так хотілось і мріялось, але, однак, не судилось!
Топче натовп мораль, як скажений розлючений бик...
Проживи так життя, щоб по тобі у спадок лишились
Хоч малі - добрі справи...Й безслідно колись ти не зник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352888
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Олександр Обрій