Липа. Стара-стара. Як пам'ять
Про дитячі незабутні роки.
Вона прекрасно так цвіла
І дарувала чистий спокій.
Під нею зустрічі були,
Закохані гуляли в передранні.
І там щоліта бджоли так гули,
А цьогоріч зустрілися востаннє.
Чому печаль щемить десь у душі?
Чому сльоза збігає безупину?
Бо, мов дитинство, поміж спориші
Тікає літо. Сумно в даль полине.
І, мов покара за наші нечесноти,
Потрапила у липку блискавиця...
Хіба достатньо буде щирої скорботи?
Загинула душевна ця скарбниця.
І гірко. Прикро та печально.
А щось змінити нам не сила...
Шкода, не можем керувати часом.
А липка лиш несмілі сльози лила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351748
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2012
автор: Ніка Мельник