[i]Присвячую дорогому батькові Казимиру.
Простіть, що так далеко від вас.[/i]
Батьку, чому ваші очі сльозились?
Не назавжди прощаюся я.
В тих очах, я б напевно втопилась,
Коли нишком скотилась сльоза.
Я пливла разом з вами по морю
Із дитинства щасливих мрій.
Наливалась по вінця журбою,
Коли було самотньо одній.
В легкий сон говорили казку,
Кожне слово – повчальний урок.
А тепер ми прощаємось, батьку,
І ховаємо сльози удвох.
Може, щось ви мене не навчили,
Не повернемо днів, а ні час.
Чом так смутно додолу схилились,
Коли ледь притулилась плеча?
Знаю, батьку, літа не спіймаєм,
Сивина й на моїй голові.
Ви промовили: «Благословляю...
З Богом, доню, в далекі краї».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350280
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА