пітьмою небо затягнуло,
і страшна тиша залягла.
колишня буря, що заснула,
здається, знову ожила.
крізь хмари сонця вже не видно
гримить тут небо, все дрижить.
і світлом жовтим, наче мідним
покрите місто. дощ біжить.
мить - блиск, ще мить - тріск неба,
скажене небо розійшлось.
людина? звір? тепер амеба
ми тут без влади. ляльки. ось.
шумить трава, від шквалів гнеться
струнка берізка геть хитка.
здається, мить - і обірветься
життя її струна тонка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350255
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2012
автор: girl-poletje