Прикро

Ти  наче  справжня,  та  мені  однаково...
Залізне  павутиння  замість  почуттів
Душа  в  мені  загубленими  птахами
Складає  лист  з  німих,  забутих  слів

А  я  молюсь,  щоб  знову  жити  квіткою
І  на  долонях  тих  розквітнути  вогнем.
А  янголи  твої  навіки  стануть  свідками
Як  важко  на  колінах  бути  бунтарем

Моє  життя    все  ще  таке  нестримане,
Не  зламане,  не  скуте,  без  дощів!
Та  наші  крила  трішки  вже  надірвані,
Кружляють  сумом  серед  цих  віршів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350182
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Дарианна