“Поки ти спиш, залишайся під вартою мрії.”
І сипиться сніг мерехтливий на стомлені вії.
І світ оживає, народжений мріями й снами.
Милується ніч голубими, як сон, небесами.
Поки ти спиш, залишайся від вартою тиші,
А місяць великий зійшов, хоч здається, він вийшов.
І так задивився на тебе своїми очима,
Знов втома всіх днів за його золотими плечима.
“Хтось у віконце тихенько вистукує гами”,
Доки ти тут, наша пісня живе поруч з нами,
Світ засинає, а зорі продовжують жити,
І ми розійдемось, та будемо вічно любити...
“З чим порівняти розлуку? Зі снами”.
Може, з забутими вкотре сумними рядками.
Доки ти спиш, залишайся під вартою ночі.
В серці моєму назавжди твої ясні очі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3498
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2005
автор: Farjen