А чи може в лісі пташка іншими словами,
На інакшій зовсім мові говорить з птахами?
А чи може та верба, що змочила коси,
Крізь чужі вітру слова, зустрічати роси.
А як сонцю, що над нами, слова наші чути,
Коли ми свої забули «сквозь жизни минути».
Ми ж людиська еге-гей, ми ж є мудра раса!
Маємо куток у хаті з батьком під*расом.
Можемо ми мати все, лиш поглянь навколо!
А за що? Спитай себе…На душі ж так голо...
Бо слизький той дух святий, що свого не має,
Що лукавство із сторін до себе пускає.
Так до чого ця вся мова мала б ся вестися,
У своїм житті без «здрастє» зможем обійтися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349720
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Майстер_слова)