Затихла пісня ніченьки-циганки,
Сховався місяць в золотій імлі.
Проміння роси випило з світанку
Й вдоволено побігло по селі.
Торкнулося замріяних шовковиць,
Миттєво зарум'янивши плоди.
Проникло крізь квадратики віконниць,
В ранкових снах залишило сліди.
Подріботіло полем у пшеницю,
Посипалась натхненням у рядки.
Поцілувало в щічку полуницю,
В квача пограло з вітром залюбки.
Гойдалось в польовому оксамиті,
Мережило різьбою світлячків.
І в ці яскраво-мерехтливі миті
Весь світ в теплі божественному млів.
Розсипалися бісером волошки,
В коханні зашарівся красень-мак.
Цвіли ромашки-польові ворожки.
А сонце не вгавало, ну ніяк!
РозворушИло лежебоків-трутнів,
Рум'янці всім чіпляло наугад.
А щоб спочити трішки ополудні,
Замаскувалось в золоті кульбаб...
10.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207119386
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349692
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: *ИРЕНА*