Безкінечний рід…

Зеленим  килимом  встелились  береги,
Дзвінкоголоссям  заспівала  річка.
На  сотню  літ  палке  кохання  зберегли,
Мелодія  вплелася  наче  стрічка.

Так  ніжно  й  тихо  понесла  у  забуття,
Ця  мелодійність  і  чарівність  звуків.
І  будуть  жити  величаві  почуття.
Минаючи  ті  береги  розлуки.

Хіба  ми  можем  не  залишити  свій  слід...
На  цій  землі  залишиться  він  в  дітях.
І  безкінечно  буде  множитися  рід,
І  розквітати  у  казкових  квітах...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349654
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)