Ти дзвониш і дзвониш,
І такі теплі слова говориш.
Навіщо це робиш , не розумію.
Про те , що мріяла вже не мрію.
Я хочу про все те забути ,
Я вже майже навчилась без тебе бути.
Та ти знову мене повертаєш,
Хоч навіщо й сам незнаєш.
Незнаю ,як тобі пояснити .
Але нам потрібно навчитись ождин без одного жити.
Так вічно продовжуватись не може,
В цьому нам ніхто не допоможе..
Ми самі в собі розібратись повинні ,
А потім вже казати , що не винні.
Вибач...але я не хочу щоб було як раньше
Не хочу болю , не хочу фальшу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349328
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: РебекА