Вернулася, уквітчана Купайлом -
Надіями, що світлом серед ночі...
А вже лунала злагода прощально
І винувато зирила ув очі.
Вже гаптувала крижму на минуле -
Нехрещене вітцівськими руками.
То ж, ніби, йшла... Але таки вернула
Омитими світанками-стежками.
Важка коса на пле́чах, рута-м’ята,
Думки в коновці - намистини болю...
Пощо іти? Пощо тепер вертати?
Застелені угіддя сіро - млою.
І на долонях - росами натхненно,
Знепам’ятно, отарами святими...
Спочила пара янголів блаженно,
Купайлового неба херувими...
(9.07.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349308
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Леся Геник