Чи ти пам’ятаєш, дівчинко, у стрейчевій сукні ліловій,
Як ковтала ночами пігулки і котру ніч до ранку не спала?
Як в’їдався у ніздрі запах хлору і крові?
Як хотілось курити, напитись, а потім об’їстись «..зепаму»?
Як сльози ковтала, розбавлені тушшю із назвою «мей бі лін»,
Зап’ястя кусала і ще до ранку хотіла здохнути,
Як шукала недопалок з ширкою під кушеткою на колінах,
А потім, когось згадавши, - молилась у відчаї Господу.
Як вену джгутом стиснути намагалась, але ти знала, що можеш,
Згадай-но, шалена дівчинко, ти боялась лише збожеволіти,
Я питаю тебе … Ні, ти коли- небудь все таки здохнеш!
Від чого, забула від чого? Від предозу своєї любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349258
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Лана Сянська