Жевріють соняхи на сонці
І річка сріблом відлива,
І хат біленьких,мізерні віконця,
І понад берегом смарагдова трава.
У лузі верби кучеряві,
Все тягнуть віти до води.
І де-не-де тополі мляві,
Апонад річкою сади.
І запах слив,що тріскають на сонці,
І стукіт яблук по землі,
Й замурзане дитя ,в сусідньому віконці.
Хіба не сниться це мені?
Я знову у Михайлівці далекій.
Мов в юність повертаюся сюди.
Звідсіль несли мені лелеки,мою кохану
І не втік я від судьби.
Тут і сини мої хрестились
І тут жили колись,українські дядьки,
Що з України підхопились-
Ховались від татарської біди.
Тут мову рідну пам`ятають,
Хоча й століття вже пройшли.
Й пісень тутнаших ще співають,
Яким навчили ще діди.
Великомихайлівка-село
в Білгородській області
Росії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349163
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико