Падають зорі в небесні глибини…
Без Тебе не можна прожити й хвилини.
І серце тріпоче і б’ється, мов птиця –
Невже нам від віку судилось зустріться?
Dominus vobiscum…
Підводжу знов очі до неба і бачу
Любов цю, мов сонце, яскраву й гарячу.
У смутку – утіха, у радості – спокій.
Поринуть і зникнуть в цій тиші глибокій.
Dominus vobiscum.
Здається, уже не лякаюсь і смерті –
Минуле можливо із пам’яті стерти.
Від Нього і сили з’явились летіти.
Якби ж то усі це могли зрозуміти!
Dominus vobiscum!
2010-01-04
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348829
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2012
автор: Анно Доміні