Бабин яр

БАБИН  ЯР
Беззірна  ніч  взяла  у  руки  ножиці,
Порізала,  потаврувала  шлях,
Знов  світяться    неоном  Дорогожичі,
А  ми  стоїм  з  тобою  на  кістках!

Тут  пронеслися  лихоліть  невивчених
Страшні  часи  й  принишкли  на  полях...
А  нам  з  тобою  так  ,  здається,  звично.
Ми  ж  стоїмо  на  цих  людських  кістках!

Ніч  змішує  із  спогадів  емульсію,
Далеко  десь  вітрини  миготять.
Нам  смерть  проводить  по  кістках  екскурсію,
Та  що  це?  Ноги  рушить  не  хотять!

І  щось  людське,  щось  вічне  й  не  звіряче
Нарешті  зупинило  нас.  Це  страх.
Не  знаю,  чи  ВОНИ  колись    пробачать
Мені  прогулянку  бездумну  по  кістках?!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3475
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2005
автор: Farjen