Нічого не треба. Порвалося небо. Іди.
У тобі потреба - закрита вже тема. Сліди.
Не страшно. Самотньо? Та ні, хто тобі сказав?
Пішов без прощання. Залишив мовчання. Не знав?
Моє божевілля. А ти, звісно, тут ні до чого.
То просто в тобі частина від світу мого.
Невже несподівано? Ой, не вдавай здивування!
Нічого складного. То лиш своєрідне зізнання.
Мій вибір - самотність і тиша. Ти це поважай.
Втікати тепер даремно. Мене забувай.
Я тільки розвага, а в кращому випадку - друг.
Втомилася просто від цих чорно-білих смуг.
Ох, дороге щастя. А здача - то пустота.
І бути з тобою. Хіба ж це моя мета?
То надто повільно, то швидко. Так, дивна річ час.
Все вкотре спочатку. Невже більше не для нас?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2012
автор: Fairytale