Гордовитий погляд на долину,
Голови легенький поворот.
Вмить завмер, але через хвилину,
Іскри висікає із широт.
Постріл роз’єднав на до.. і після..
Казку лісу, простоту життя
І рвонувши, Олень, прямо з місця,
Рятувати поспішав дитя.
Вів подалі в хащі недосяжні,
Тих, охочих їсти дичину.
Пси гавкучі, пильні та уважні,
З оленем вели хитку війну.
Постріли пронизували простір,
Ранили, затьмарюючи світ.
Він щасливий, бо нежданні гості,
Перетнули лінію боліт…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346731
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Любов Чернуха