Прощавай. Ти знову не стала моєю, а я залишився твоїм. Нічого, ще прийде час і я вхоплюсь за тебе. Та чи це буде в теперішньому житті? Побачимо…
Ти запам’ятаєшся мені такою ж красивою, як і колись, як тоді, коли я вперше побачив тебе, відчув твій запах, твій подих, твою специфічну ніжність і буремність. Я закохався в тебе… Ти неперевершена..!!!
Пам’ятатиму тебе і чекатиму на тебе. Завжди, за будь яких обставин, адже тільки здатна розставити все по місцях в моєму житті. Ти робиш мене особливим і тільки з тобою я відчуваю, як ртуть мої крила, невидимі крила, які вже, потроху, починають здіймати мене в небо, до хмар, де час від часу на мене чекаєш Ти. І хоч ми не ладнаємо, хоч ми часто сваримось, часто забуваємо один про одного, та все ж таки ми разом. Ось що робить наші стосунки особливими, притаманні тільки нам.
Я милуюсь тобою завжди, коли ти приходиш, а коли ти йдеш – нестримно сумую за тобою. Тільки цього разу повертайся швидше! Я хочу якомога швидше відчути на собі свій дотик, побачити твої чари, які так притягують мене, відчути твоє тепло, побачити твою красу і природність, відчути перемінність твого настрою і знову ображатись на твій паскудний, але такий рідний мені, характер.
Твоє волосся, яке так гарно розвівається під мій подих, твої очі, які так гармонізують з твоїм єством, твої мрії, мрії стати сильнішою, твоя легка і непомітна хода, твої зміни настрою, твій голос, твої розповіді, твоя неповторна енергійність, твої таємниці, переживання, дуки, сподівання, наївність, наполегливість, слабодухість, сила духу, відчайдушність, невпевненість, цілеспрямованість, самотність, відчуженість, людяність… Твої руки. Вони неперевершені. Це найкращі руки, котрі я коли набудь бачив. Вони такі ніжні й такі теплі. Твоя посмішка. Притаманна тільки тобі. Така щира і трохи тривожна. Твій погляд. Незабутній погляд зелених очей… Твої буркотіння спід такого чарівного носика. Твоя впевненість у завтрашньому дні, дитячість, дорослість, самовідданість, незаангажованість, відкритість, замкнутість, сором’язливість, невпевненість. Твій егоїзм, самозакоханість, твоя “англійська” манера йти не попрощавшись, твої думки про самодостатність, самовпевнені слова, незначущість; ТВОЯ ОСОБИСТІСТЬ! Якою вона буде при нашій наступній зустрічі? Якоб ти станеш? А може, краще, допоможеш виростити мені крила і будемо літати. В небо – туди де “наше місце” де нас не знайдуть. Де будуть відчувати нашу присутність. Але не помічатимуть. Де навчаться цінувати нас разом і поодинці, де навчимось цінувати одне одного й ми.
Прошу, не тікай. Не залишай мене одного. Без тебе я тільки смертний, як всі інші! Скажи де тебе шукати якщо стане погано?
Добре, йди, лети, тікай. Тільки не оглядайся назад – і не повертайся – це погана прикмета, а нам ж так багато встигнути потрібно! Ти просто прийди. А я, як завжди, чекатиму. Я впізнаю тебе по твоїй енергетиці – такій світлій і чистій, по твоєму запаху, по твоєму почерку. Я чекатиму. Чекатиму скільки тобі буде потрібно і надіятимусь, що цей час без тебе всього лише випробування і що воно останнє, а скоро буде винагорода. Я сильний. Але сильний тільки коли живу тобою!
Прошу тебе, приходи швидше. Ти знаєш де мене шукати. А я знаю де на тебе чекати. Зустрінемось там. Все, не кажу тобі “прощавай”, але не кажу до “побачення”. Просто використай свою “англійську” манеру востаннє піди. Але попрошу тебе про одну послугу: зроби те, що я так люблю в тобі – поцілуй мене. Хай цей поцілунок буде щастям і відчаю водночас, нехай твої вуста прошепочуть мені те, що я знаю і так хочу почути, хай освіжать мене і втамують спрагу до тебе хоча б на деякий час, ні, просто на деякий час. Я чекатиму. Спасибі.
Я кохаю тебе. Ти єдина в моєму житті. Ти мій янгол, моя наснага, ти мій “Заїр”. Приходи швидше частино моя. Приходи, ВЕСНО!!!
Твій хлопчик, хлопчик весни.
Цілую і проводжаю тебе своїм найніжнішим і найсолодшим повівом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346590
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Adam van der Vollen