Думками летіти у небо
і бачити осінь...
шукати у парапетах
дотики наосліп.
Закривати осиротілі вії,
набряклі від брудної брехні,
доступні і дешеві, як повії,
рахувати пусто прожиті дні.
Лікувати сіллю мертві рани,
дуло підставивши до скроні,
все ще далі комусь мало
повітря у долонях.
Легка іронія
розпеченої сталі очей
підсвідома колонія
занадто щасливих ночей.
Світло розбитого ліхтаря
ховає потрощене скло
знову від недопитого дня
залишилось мокре тавро.
Відповідати за слова,
якими кидались у людей,
залишилась лише смола
від безпритульних ідей.
Думками летіти у небо
і бачити осінь...
так, віднайти все ж треба
сліди пожовклих відносин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346443
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2012
автор: kore