***
Чогось любов торкає мукою,
Сутужить лагідне чоло...
Я тінню заблукаю лукою,
Де небо сонцем одцвіло.
Твоїх очей забуті спомини
Вже не шукатиму між трав...
Сховаю серцем, не долонями
Сльозу, аби ніхто не знав,
Що за світанням - ніч недоспана,
Що за зорею - рай надій!
Умиє доля стежку росами -
Чи то замовчаним з-під вій?
Чи то загравою безпечною,
Що попелищем розцвіте?
Навпомацки бува статечною
Та мати, що несе святе,
Що тулить до грудей безпомічне,
Таке намолене дитя...
О, як душі буває боляче,
О, як нестримить - до виття! -
Коли натомість райдуг плесами
Затоплює роздолля днів...
І ся любов, що поза веснами,
Лягає мукою між брів...
(25.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346269
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2012
автор: Леся Геник