Ходять живі серед мертвих і волають до них, але не чують їх
мертві, бо мертві.
Живі були колись мертвими, але мертві ніколи не були
живими, бо мертві.
Мертві народжуються мертвими, а живі вмирають живими, але не
знають цього мертві, бо мертві.
І ходять мертві по живій землі, і будують собі палаци, схожі
на могили, і могили, схожі на палаци.
І де б не були мертві, шукають вони спокою і не знаходять його, бо
всюди мертві.
І проходить між ними смерть, і схиляються перед нею мертві, не
сміючи підняти око, бо раб не може поглянути на господаря свого.
Широко розкриті очі у мертвих, але сліпі вони, бо дивляться в тьму.
Розцвітає земля, і плодоносить земля життям, але не бачать цього
мертві, бо мертві.
Плаче земля, і завмирає земля від горя, що не бачать цього мертві
тому що не знає земля, що вони мертві.
І надягають мертві багато одягу, а поверх колишніх нові, бо
холодно, дуже холодно мертвим.
З мертвої матерії, мертвих думок, мертвих бажань зроблений одяг
у мертвих.
Приходять живі, і воскрешають мертвих, і йдуть живі.
І поклоняються їм мертві, тому що думають, що вони мертві.
Знов приходять живі, і говорять про себе, що вони живі, і вбивають
їх мертві, бо не терплять живих.
І знову приходять живі, одягнені в багате одіяння мертвих, і стоять
посеред них.
І торкається сонце їх одягу, і зникає одяг, подібно до туману, бо що
є могильна тлінь проти животворящого світила? У великому страху
дивляться на це мертві, покриваючись все новими і новими покривами, так
що не може сонце проникнути до мертвих.
І спадає з живих останній одяг з тліні. І проходять вони, танцюючи
облиті сонячним світлом, між мертвих.
Голі, проходять живі в натовпі мертвих, бо не можуть мертві
перешкодити живим в справах їх.
І наступає велика тиша. Від натовпу мертвих відділяється людина
і руки мертвих ковзають по старому одягу, не в силах затримати
його.
У невимовній тузі спрямовується людина за живими і не може
досягти їх, бо на місці живих знаходить лише сонячне світло
що сміється і танцює.
І зупиняється людина, повна відчаю, бо не бачить шляхів
живих.
І стоїть людина під сонцем, і торкається сонце одягу його.
І повертається людина, не знаючи дороги.
Ходить живий серед мертвих і волає до них, але не чують його
мертві, бо мертві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346079
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2012
автор: Adam van der Vollen