Я давно вже не той, щоб лягти під життєві колеса,
Хоч ці жорна й донині із мене ще мелють муку,
Кожен день знов мене випробовують зболеним пресом,
Я багато цих пресів прожив на своєму віку.
Хоч ще плечі міцні, та здоров’я не те, щоб змагатись
І плювати я хочу на тих, що в жадобі підняли чоло…
Лиш хто чесно живе, перед тими я буду схилятись,
Ненавиджу того в кого в серці приховане зло.
Хто родину свою береже, наче матір єдину,
Я завжди таким людям підставлю надійне плече,
І піду пліч-о-пліч, за свою дорогу Україну,
Бо матусина біль завжди сина у грудях пече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345790
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Віталій Назарук