Коли настане мить остання
З полегшенням її сприйму.
А сліз та каяття волання
З собою не візьму в пітьму.
Мені не страшно помирати,
По совісті жила та працювала.
І смерть не за гріхи розплата -
Вона усе життя мене чекала.
У сні прийде та приголубить.
Замерзнуть очі та слова.
Востаннє прошепочуть губи:
Душа - вона завджи жива...
26.04.2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345701
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Раїса Кириченко