Дотиком руки я все руйную
І шукаю розраду в чужих очах.
Перла перетворюються в печаль,
І просинається вулкан, на жаль.
Що ж я зробила знов не так?
Чому тобою назавжди оп’яніла?
Ключі в безодню викинула, як знак,
Що від цього кохання вже збожеволіла.
Я зморена, втомлена, налякана...
Босими ногами по розбитому склі біжу.
Пекучий біль у грудях не дає спокою,
Бо у цьому світі я ще не з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2012
автор: Ірена Смачило