ти тихо ідеш,
залишаючи повінь,
ти тихо відходиш у книгу буття,
тебе не зловити й сховати,
як промінь,
та й там, у кишені немає життя,
ти тихо відходиш,
тікаєш додому,
до стін, що в уяві,-
нема вороття,
і майже дитинно
стряхаєш полову,
набуту полову, подій вишиття,
ти тихо ідеш,
і не можна вдержати,
і ангел манить
коло стін, як чужий,
як мусиш іти - буду я проводжати,
лиш тихо змолю: "...ще хвилинку постій..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345136
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.06.2012
автор: manko