Хіба можливо, щоб у небі,
А, може, при чиїсь потребі,
На неймовірній висоті,
Так розминулися оті,
Що свою долю точно знали,
Й на віки-вічні поєднали?
Та ця історія проста.
Було вже ж небо, мов вода,
Таке блакитне та прозоре,
Як справжнє дике море.
Та на шістнадцятій хвилині,
Таке побачилось дитині,
Що не повірила очам,
Й сумлінно стежила як там,
На небі, наче ті пташки,
Зустрілися два літаки.
Та в різних напрямках, на жаль,
Летіли дві душі у даль.
Вони не думали, не знали,
Що поруч різним рейсом мчали.
17.06.2012 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344646
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: перлинка