Біля колиски ніч сиділа
Верб, очерету, лободи,
І терла боком темне тіло,
Об спину теплої води.
Зоря, заплющившись, не знала,
Якою гарною була,
Й на небосхилі червня грала,
В собі загадки берегла.
Ми закриваєм очі теж,
Для нас ця ніч не має меж,
Тут, біля плеса, серед трав,
Ми дишем спокоєм отав,
Знайшовши в променях зорі,
І гавань тиху, й якорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344474
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Стяг