Живем у темряві колючій,
Яка за горло зжимає болюче.
Ліків від неї практично не має
(точніше про них ніхто і не знає).
Практично ніхто, а то я збрехав!
Не вірте тому, що я щойно сказав.
Обожнюю ніч загадкову,
Бо має специфіку чудову.
Хоча і боюсь пізнання,-
Та манить ж завжди незнання.
Як тільки мла зжима в обіймах –
У мене виростають крила,
Усе міняється навколо….
Весь світ стає до мене в коло!
І ми разом по небокраю
Де сонце з місяцем блукають
(вихід на землю шукають).
Та ранок радість обрива.
Закінчуються усі дива…
Усі у черзі на трамвай…
Хтось мовчки скаже: «Бувай»…
І день проходить як нежить,
Але ніч за тобою стежить!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343842
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: owltime