Самотність по плечах
Сповзає у груди,
І у тілесних печах
Будує з суму споруди.
Сонце крізь шкіру
Шле невидимі фотони,
Але тьму холодну й сіру
Не вбивають щастя тони.
І спраглі, голодні примхи
Десь під серцем оселились,
І надію з’їдають потрохи
Тіні, що в мене вселились.
І зима літо душевне
Снігом сіро-білим замете,
І морок вже напевне
Своє павутиння плете,
Пускає болючі тенета
У мрії, що не сховались.
І на вістрі багнета
Вони так і зостались…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343608
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: vova_zip