Крамарем лиха, здається щось тихо,
Тісніється коло убивць,
Очі на ночі міняє убого,
Малює дзеркалля дзвінниць.
Кременем руки тисають багаття,
Палять змарнілих сиріт,
Кроки та вроки наносять прокляття,
Марять ним духи столітть.
Мариво чорне, каміння втискає,
Бачить палена Грааль,
Знову хвастує перед жінками,
Непомітно знімає вуаль.
Пестить руками, жіночії ноги,
Запах шалених думок,
Мить. Вже не стане,
Закінчиться проза,
Парфуми заляпає кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343308
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: А. П. Кабвой