десь там, нижче сонячного сплетіння
мене вжалила осінь
своїми солодкими поцілунками
можливо, через невміння
ділити на два
чи знаходити синус кута 0 градусів
моя тінь згоріла
перенасичена теплим світлом
з отих очей,
в яких розчиняється тиша
та дзвінко глухне крик
пустих снів
осінь
змушує здирати з себе байдужість
шар за шаром
до лискучих м*язів
посмугованих та непосмугованих
змушує
згортатися клубочком, як ембріон
чіпляючись за можливість
любити
прив*язує до теперішнього
де мрії є реальнішими
від реальності
і аж до болю лоскітно
та лячно
десь там, нижче сонячного сплетіння
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342871
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.06.2012
автор: Галас