додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
у чужому бору:
боялася – на чужині вмру.
як передати
у серці зотлілому свято?!
…ніби воскресли,
у тілах і в любові,
ріднесенькі мама і тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…
мама
сіяла жито у нас на горо́ді,
снопи в`язала…
мені
співала пісні́,
а тато
власнору́ч
вшива́в нашу хату:
до́мцю моя! домови́нко…
біла моя пелюстинко!
цілує одвірки й пороги
твоя необачна доця –
розка́яни-ця!
у зловісних ворожих борах
безталанна
блукалиця…
трави мої! квітки!
полини́ і люби́стки –
як же я вас люблю!
хоч до вас
голову прихилю –
смачно і вічно
посплю…
…вишні мої, вишні!
заколисані зради колишні
…запахущі мої чебреці!
цілющі і безборонні,
кращу долю
віщуєте по руці,
і, як мама,
тихенько цілуєте в скроні…
07.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342497
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: Валя Савелюк