Забути. Кинути у прірву.
Погас вогонь. Нема жалю.
Стоптати слів бездушний вирій,
Де так боліло «Я люблю».
Зшкребти усе. До крові дерти
Сліди цілунків із душі.
І роздягатися відверто,
Щоб, навіть, тіло полишить.
Зривати одяг, тіло, серце…
У божевільнім забутті
Топтати спогади замерзлі,
Що труять нерви й так слабкі.
Забути, викреслити, стерти
Всі образи, емоції і сни.
Взяла на себе образ жертви.
Тепер прощай.
Прощай, прости…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342187
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2012
автор: Таня Красельникова