Кожний з нас сусідів має.
Про стосунки з ними дбає.
В тих, що мешкають навпроти,
Свої норови й турботи.
Свої цінності й химери…
Є порядні , є й мегери.
Є такі , що лиш існують,
І плітками світ годують.
Є , що часу не марнують -
За всіма навкруг пильнують,
Провокують бійки й сварки,
Навіть рідним дають парки.
Є, що в школі вчителюють,
До розуму апелюють.
Але такту ніц не мають,
Як додому повертають.
Хоч й стараються небоги,
Не виходять в педагоги .
Мало лиш дипломи мати –
Треба дітям серце дати.
Приклад треба показати,
Як ближнього шанувати.
Є нахаби й лицеміри,
Які лізуть в усі діри,
В очі тобі заглядають,
Потім в плечі ніж встромляють.
Є такі, що не зважають,
Коли сварки затівають
Чи біжить мала дитина,
Чи іде стара людина ...
Вони лайки сиплять рясно.
Виробляють голос красно.
І радіють знавісніло,
Що зробили чорне діло.
Є , що мучаться у тузі,
На подвір’ї чи у лузі,
Ну кого б обматюкати,
Проклясти та оббрехати,
Скривдити , пообзивати,
Із землицею змішати.
Є , що по ночах крадуться,
На чужих полях «пасуться».
А до себе не пускають ,
Злим собакою лякають,
Часто владу викликають,
Усіх «брудом обливають».
Є, яким не догодити,
Як в достатку будеш жити.
З заздрості тебе сплюндрують -
Підтюпцем в суд помандрують,
Там сльозу брехливу пустять -
Справу чергову запустять.
Є такі , що скрізь готові
Взяти участь у розбої.
Марно винного шукати -
Зиск і вигоду щоб мати,
Вони будуть нападати,
Ще й побої йти знімати.
Може, так і треба жити –
Із собою лиш дружити,
Лиш про себе завжди дбати,
Всіх за дурнів круглих мати?
Тільки жаль таких сусідів,
Що в житті своїм лиш нидів.
Дні минуть. І перед Богом,
За незвіданим порогом,
Треба буде врешті стати
Та за все відповідати.
За роки які прожили,
За усе , що ви зробили,
На вазі що переваже?!
На суді Господь що скаже?
Треба думати вже нині
Ляжеш з чим у домовині ,
По собі який слід лишиш ,
В кармі дітям що запишеш.
Тож чи варто марнувати
Шанс , який ти можеш мати.
Щоб його не загубити,
Спробуй скрізь добро творити,
Поважати всіх навколо,
Не ганьбити сиві чола,
Людям шкоди не робити,
Закон Божий не ломити .
Щоб нащадки спокій мали
І гріхів не відбували .
Не гніви Владику неба
Та роби все так, як треба.
Всім зумій ти побажати,
Що і сам хотів би мати.
Завжди будь напоготові
Жити в злагоді й любові,
Зла не збільшуй в цьому світі,
Не плети підступні сіті,
У душі гнів не плекай ,
Милостиню роздавай…
Спокій, щастя та достаток -
За усе це лиш завдаток.
Ну, а вічне Царство Боже
Розрахунком стати може.
То ж буде тобі в потребі,
Як опинишся на небі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341750
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2012
автор: палагняк