Яке то незміряне щастя,
Коли ти мандруєш світами,
Вертатись до рідної хати,
Де ждуть тебе тато і мама!
І борщик в тарілці парує,
Картопля свіженька в сметанці,
І мама мене нагодує,
Коли я із поїзда – вранці…
О батьківський милий пороже,
Ну хто за тобою не тужить?
Я дякую, Господи Боже,-
До мене цей світ не байдужий!
Мене заціловує сонце,
І небо вітає зірками,
Життя усміхається дітям,
Коли усе добре з батьками!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341692
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Наталія Ярема