Вкотре вечір дрімає, огорнутий списаним аркушем.
Я тікаю від снів, бо ж вони влаштували погоню.
Із кінця не почнеш, я нічого для тебе не значу вже,
Просто добра знайома, а може і гірше – стороння.
Нас чекають нові, як близнята подібні історії,
Опустілі театри… газети… несправні антени…
Та претензій ніяких до того, хто зверху нас створює,
Щиро вдячна йому, що потрапив у мій ти щоденник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341482
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2012
автор: SinusoЇda