М’які пастелі
на стелі
тіні
від проміння
нетлінні
перемінні
вчорашній ранок
прийде завтра
поволі догорає біла ватра
світанок
світло
світ
солоний слід
вчорашніх сліз
тікає подумки із неба Віз
це ранок
щойно був і я була
впіймати не змогла
він так хотів з-перед очей втекти
а я так хочу зберегти
під ковдрою ще трішечки тепла
аж поки вигорить дотла
наскільки зможу збережу
із сіллю Віз петретина межу
кому на сльози треба
беріть собі із нього крихти неба
що в безвість впало
те пропало
хоча такого й не бувало
вчорашній ранок прийде завтра
по білу ватру
тому собі сьогодні спогад збережу
ще полежу
стираючи
м’які пастелі
снів
шукаючи
ночей в селі
днів
котрих здебільшого і так ніхто не зрозумів
а чи відчути не зумів
у цей час прокидатимуться люди
світанок він ще буде
проміння
тіні
і м’які етюди
28.05.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341204
Рубрика: Нарис
дата надходження 01.06.2012
автор: Анастасія Витрикуш