вічне святкування на підніжжі обгортки,
ковзаю по блиску надписів яскравих
і згадую свої гіллясті нагороди.
холодне срібло гріє пусті очниці,
малює на мені музику ще непочуту,
бо я кружляю поблизу життя твого,
розстеляючи заспокійливі ковдри пісків.
своєю рукою ти читаєш годинники,
декламуєш час в переповненій залі самотності
і отруєні оплески спалюють нашу шкіру.
дрібцем до вершини фіналу, -
час повертати даровані поклони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340441
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2012
автор: Biryuza