мавки лаштують кружальця хороводів,
заплітають квіти голосу в невидиме сузір'я
і пливе воно скам'янілою рікою
диво розстеляє терпку паморозь тоді,
коли бліді утопленики згадують своє ремесло.
колись їх несло часом, підіймало вихором усміху,
а тепер із холодних уст народжується світанок.
скляні кружальця хороводів як відбитки страху
на обличчі заблукалих , тих хто шукає цвіт щастя.
їм вмерти судилось від сміху, раптового лоскоту,
так і не дізнавшись, що папороть цвіте на грудях у смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339677
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2012
автор: Biryuza