Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху…
Екклезіяст 3:20
........................................................................................................
Дитя есть невинность и забвение, новое начинание, игра, самокатящееся колесо, начальное движение, святое слово утверждения.
Ф. Ницше
_______________________________________________________________
Від тебе лишаться тільки літери, нотатки,
Чорнильні лінії заломлені в серце.
Я пам’ятаю тебе…
Пам’ятаю всі дати твого народження,
Ти так часто прокидався дитиною безіменною,
Щоб ставити масу питань собі…творити кожен день по своєму,
Лаяти суб’єктивну істину, розрізати її перед сотнями пар очей,
Які бачили лише деталь, а не істоту живу,
Не важливо, довершену, ні.
Вона ніколи не пролила по собі сльози,
Знала, що прийде нова, виношена немовлям,
Неприйнятна, амбітна з гарячкою у очах…
Так, вона лишиться допоки ти її оскаржиш і прокинешся знову…
Я буду тебе годувати власними водами,
Тверезо-холодними і пити з тобою із одного джерела.
Поки тут, поки кожне сонце, кожна земля – нова,
Простягається тілом мапами і кожна артерія, знає куди впадає вона.
Сьогодні це так по новому,
Сьогодні початок голосистих вигуків у собі
(почути себе самого й побачити, не загубити, не втратити).
Серед червоно-сліпучого кольору маків, є ще зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339362
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.05.2012
автор: Ваньоха Р.