Мене збудив пан-соловейко.
Які гучні рулади ці!
І радо тенькає серденько.
І враз принишкли горобці.
Затишшя довго не триває.
А затишно ж як на кутку!
А соловейко затіває
концерт в сусідньому садку.
О, як витьохкує завзято!
Врочисто, лунко…
Ну й митець!
Оце природи справжнє свято.
Без фальші. Істинно святе.
Вбирала спів той дивний пам’ять.
І вигравав настій роси…
І досі півні горлопанять,
немов лаштують голоси.
Пташиний хор звучав уміло,
бо соловейко там – соліст!
І по траві коса бриніла …
Оцих рядків складався зміст.
Сміється сонце симпатично,
проміння льє ясне яке!
І виграє вода кринична.
Повітря – чисте і п’янке.
Чарівне солов’їне соло…
У світанковому танку.
Село…
Перегук півнів сонних.
Оркестр і хор.
Ку-ку! Кум-кум…
Ген туманцем ставочок диха.
І чапля робить звичне па…
А тут мене чекає тиха
моя прародичка сапа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339197
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА